Петро Городник

Обо мне

Петро Городник родом із села Конюшки-Королівські (народився там у 1917 році). Після закінчення Львівської Малої семінарії він теж поступив у медичний інститут, де вчився до травня 1944 року. Ще раніше пов'язав своє життя з ОУН і вирішив у її рядах боротися проти ворогів України. Придбавши у німецьких госпіталях медикаменти, інше спорядження, в липні 1944 року влився у лави Української Повстанської Армії і як лікар-хірург почав працювати на терені Рудки-Комарно. Він здобув велику популярність як спеціаліст-медик не тільки серед повстанців, а й населення, хоч умови лікування людей у підпіллі були жахливими. Адже довелося діяти в ході боїв, засідок, відступів, що особливо тяжко відбивалось на стані поранених. Не давали спокою енкаведистсько-кагебістські напасники. Неодноразово їхні агенти, совєтські чиновники, знаючи про великі здібності Петра, пропонували його батькам схилити сина до виходу з підпілля, обіцяли прощення «провини», високооплачувану роботу на посаді лікаря і навіть викладача. Та медик-повстанець категорично відкидав ворожі намагання зробити його колаборантом чи зрадником. Крім основної роботи, П. Городник разом з своїм другом Богданом Ковалем у підпільній друкарні випускали листівки, звернення до народу, готували інші документи. Трагічна розв'язка наступила в кінці січня 1946 року. Саме тоді вночі червонопагонники оточили те місце, де знаходилися Городник та охоронці підпільної лікарні і друкарні. Виходу не було. Повстанці прийняли нерівний бій, стримуючи наступаючого ворога інтенсивним вогнем, щоб за той час знищити все обладнання, бібліотеку, архів. У важкому поєдинку Петро Городник, Степан Морочко та Василь Ільків загинули. Червонопагонні нападники, назнущавшись над трупами, закопали їх прямо у рові